ПЦУ прагне вирватися з ланцюга імперського контролю
Як інституційна церква на Сході, зокрема в контексті Візантії, московії та пізніше російської імперії/срср, часто ставала не стільки незалежним духовним провідником, скільки політичним інструментом в руках світських правителів. 11 століття: Великий Розкол (#Схизма) #Візантія “розколює єдину християнську церкву”. Великий Розкол (1054 р.) — це комплексна подія, що стала кульмінацією століть догматичних, літургійних і, головне, політичних розбіжностей між #Римом і #Константинополем. 15 століття: #московська автокефалія. Цей етап є фундаментальним для розуміння сучасної так званої рпц (російської православної церкви) та її претензій. Після падіння Константинополя (1453 р.) і через небажання визнавати #Флорентійську #унію (спроба возз’єднання з Римом), московські ієрархи одноосібно оголосили себеmore
Leave a comment